Україна, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5а, ПН-ВС 24/7
Одне з типових запитань у розмові з родичами – «Що таке галюциногени? Які в них механізми дії? Як можна визначити, чи вживають їх ваші рідні?».
Галюциногени – це психоактивні речовини (П.А.Р.), здатні в мінімальній кількості викликати галюцинації, ілюзії й марення. На відміну від інших (П.А.Р.) вони можуть змінити сприйняття, мислення, настрій. До найчастіше вживаних галюциногенів відносять такі: ЛСД, псилоцибін і мескалін.
Я хочу на прикладі ЛСД описати дію галюциногенів.
Ефект ЛСД залежить від кількості препарату, особистих якостей людини, що їх вживає, настрою, очікуваного результату й оточення, у якому приймається наркотик. Тривалість дії 8-12 годин. З моменту вживання наркотику з’являються соматичні розлади: розширення зіниць, підвищення температури тіла, тахікардія, підняття артеріального тиску, посилене потовиділення, втрата апетиту, сухість у роті й тремор. Поступово виникає глибоке порушення сприйняття, настрою, мислення. Пізніше виникають справжні зорові галюцинації, які нерідко мають страхітливий характер. У той же час можуть спостерігатися слухові й тактильні галюцинації. Галюцинаційні розлади супроводжуються різноманітними, часто суперечливими емоційними переживаннями: ейфорія, екстаз, які замінюються тривогою, панічними реакціями. Кольори, звуки стають незвичайно насиченими, загострюється сприйняття музики, смакові відчуття. Також характерні синестезії, коли звук «бачать», а колір, образ «чують»; музика сприймається як світломузика. Спостерігається розлад схеми тіла, порушення сприйняття часу та простору. Однією з особливостей інтоксикації ЛСД є оживлення в пам’яті подій із далекого минулого, зокрема подій із раннього дитинства чи навіть із народження. Нерідко наркомани відчувають, що вони «сходять із розуму», що «вони вже ніколи не будуть нормальними», виникає страх смерті. Поведінка осіб, що перебувають у стані інтоксикації, залежить від змісту галюцинацій та інших розладів. За умови більш глибокої інтоксикації поведінка стає неправильною, можуть спостерігатися аутоагресивні або агресивні дії. Мабуть, не важко зрозуміти, що в таких хворих відсутні навіть елементи критики по відношенню до себе й оточуючих.
Незважаючи на це, відповідно до критеріїв судової психіатричної експертизи, ці хворі вважаються осудними. 75% злочинів у світі вчиняються в нетверезому стані. Ось вам і відповідь, коли хворі говорять: «вживання наркотиків моя особиста справа» чи «я ж нікому не завдаю шкоди».
Систематичне вживання галюциногенів призводить до розвитку психозів. Це галюцинаційно-параноїдальні або маніакально-маревні стани, які вимагають лікування психотропними препаратами. А якщо безглузді ідеї й обмани сприйняття систематизуються та резистентні до лікування, у таких випадках потрібно виключити шизофренічний процес. Періоди між інтоксикацією та ремісією (утримання) супроводжуються вираженими афективними розладами, депресією, тривогою, напруженістю, порушеннями сну. Гадаю після ознайомлення з інформацією вище, з поведінки можна легко зрозуміти, чи вживають ваші знайомі наркотики. Допомогти таким пацієнтам можна лише в клінічному відділені наркології. Такі хворі повинні цілодобово спостерігатися, а режим відділення має бути закритим.
Принцип медицини – «усе в інтересах хворого». Наркологія та психіатрія – це єдина медична дисципліна, де інтереси хворого визначаються лікарем. Тільки лікар може визначити психічний стан хворого. Лише психіатр і нарколог можуть призначати психотропні препарати та визначати за чіткими критеріями, чи спостерігається в лікування позитивна динаміка. Отримуючи лікування в домашніх умовах або амбулаторно на рівні кабінету , чи на основі якихось програм у сумнівних реабілітаційних центрах, ви не лише не отримаєте кваліфіковану, адекватну допомогу, але й ризикуєте втратити найцінніше – життя.
Будьте обережні, вживання наркотиків – пряма дорога до самогубства. Зигмунд Фрейд казав: «Коли ти помер, ти про це не знаєш, лише іншим тяжко. Те ж саме відбувається, коли ти тупий».
З повагою, Кадиров А.О.
